Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Любов до смерти
Проте нам слід рухатися далі: атаbат aтare Августина - зворушлива формула, яка, зрештою, не влаштувала самого автора. Чи не є перешкода, про яку ми часто говорили, та творення перешкоди пристрастю обох героїв (наслідки якої збігаються з вимогами романної оповіді та очікуваннями читача) лише підставою для успішного розвитку пристрасти? Можливо, все-таки, перешкода поєднана з пристрастю значно глибше. Чи не вона є суттю пристрасті, якщо глибше зануритися у міт? Ми вже побачили, що основна засада розгортання романної оповіді розлука та нові побачення закоханих[5] До того ж існує два види причин розлуки: ворожі зовнішні обставини та перешкоди, вигадані Трістаном. Поведінка Трістана залежить від причини розлуки. Тому важливо було б розвинути цю діалектику перешкоди у романі. Якщо закоханим загрожують соціальні обставини (присутність Марка, недовіра баронів, Божий суд тощо), Трістан долає перешкоду (яскравий приклад - стрибок з одного ложа на інше). Він ладен страждати (відкривається його рана) та ризикувати життям (він знає, що за ним стежать). Але в цю мить пристрасть така шалена, така, я б сказав, дика, що у "сп'янінні" свого вчинку він забуває про біль та про небезпеку. Проте кров з рани зраджує його. Цей "червоний слід" наштовхує короля на думку про зраду. А нас - на шлях таємних намірів закоханих: вони самі шукають небезпеку. Доки існує лише зовнішня загроза, відвага, з якою її перемагає Трістан, є ствердженням життя. Тут Трістан підкоряється лише феодальним звичаям лицарів: він доводить свою "вартість", свою силу чи хитрість. І саме це змусило його викрасти у свого короля королеву. А встановлене правило порушується тільки тому, що забезпечує новий поворот у романі. Поведінка лицаря зовсім інша, коли немає жодних зовнішніх перешкод. Тоді все відбувається навпаки: оголений меч, який Трістан кладе між одягне ними тілами, - також вияв відваги, але відваги перед собою, собі ж на шкоду. Оскільки він сам створив перешкоду, то не може її подолати! Не забуваймо, що ієрархія викладених подій докладно передає ієрархію уподобань оповідача та його читача. Найважча та перешкода, яка є найбажанішою. Це основний спосіб зростання пристрасти. Зазначмо також, що для королеви бажання розлучитися набуває емоційної вартости, сильнішої, ніж сама пристрасть. Смерть, що є метою пристрасти, вбиває її. Проте оголений меч ще не є остаточним виявом прихованого бажання чи навіть кінцем пристрасти (у подвійному значенні слова кінець: закінчення і мети). На це вказує чудовий епізод обміну мечами. Коли король застав закоханих, він поміняв власний меч на меч суперника. Це свідчить про те, що замість бажаної та свідомо встановленої закоханими перешкоди, він встановлює знак своєї соціальної могутности, законну та об'єктивну перешкоду. Трістан приймає цей виклик: звідси маємо новий розвиток дії. Це набуває символічного сенсу: дія перешкоджає здійсненню пристрасти, бо пристрасть - це те, що провадить нас до межі страждань, до смерти. Інакше кажучи - дія стає новим зволіканням руйнації пристрасти через страждання, себто відтягуванням моменту смерти. Спостерігаємо ту саму діалектику між двома шлюбами роману: шлюб Ізольди Золотоволосої з королем та шлюб Ізольди Білорукої з Трістаном. Перший шлюб - фактична перешкода. Її символізує конкретне існування чоловіка, якого зневажає куртуазне кохання. Можливість для класичного подвигу та легких поворотів дії. Чоловік, як перешкода подружній зраді, - перша можлива, найприродніша у нашій уяві, найзгідніша з щоденним досвідом причина. (Романтизм знайде згодом вишуканіші причини). Подивіться, як її перемагає Трістан, і як залюбки він у це бавиться! Без чоловіка кохання Трістана та Ізольди не протрималося б більше трьох років. Справді, великою була мудрість старого Беруля, яка зводить дію любовного напою до трьох років: "Мати Ізольди його заварила. - На три роки його сильним зробила". Якби не було чоловіка, двом закоханим довелося б одружитися. Важко проте уявити собі, що Трістан одружується з Ізольдою. Вона належить до тих жінок, з якими не одружуються, бо тоді зникнуть будь-які почуття до неї, тому що вона стане іншою. "Уявіть собі: пані Трістан! Це нищить пристрасть, принаймні ту, якою ми захоплюємося. Спонтанний запал кохання, який досяг успіху і не долав жодних перешкод, по суті, нетривкий. Це полум'я, яке згасає у момент свого запалення. Але випалену ним рану неможливо забути, і саме це відчуття прагнуть втримати та безмежно відновлювати закохані. Звідси й нові небезпеки, яким вони кидатимуть виклик. Проте лицарська відвага їх неодмінно здолає. Тому Трістан і вирушає на пошуки таємніших та глибших, я б навіть сказав, внутрішніх пригод. Коли Трістан стиха зітхає за втраченою Ізольдою, брат Ізольди Білорукої думає, що приятель закоханий у його сестру. Ця помилка - зумовлена подібністю імен обох жінок - єдина "причина" одруження Трістана. Очевидно, Трістанові неважко все пояснити. Але знову втручається гідність, аби завадити Трістанові відмовитися. Закоханий передчуває у цьому новому випробуванні, яке він сам встановлює, змогу розгортання пристрасти. Цей фіктивний шлюб із жінкою, яка йому здається гарною, - перешкода, яку можна подолати лише через перемогу над собою (і над шлюбом, який він руйнує зсередини). Трістан стає жертвою власного героїзму! Чистота одруженого лицаря відповідає оголеному мечу між тілами закоханих. Однак чистота добровільна, це - символічне самогубство (тут виявляється прихований сенс меча). Це перемога куртуазного ідеалу над здоровою кельтською традицією, яка стверджує радість життя. Це спосіб очищення від залишків спонтанного, тваринного та активного, що було у любовному бажанні. Це перемога "пристрасти" над бажанням. Перемога смерти над життям. Любов до бажаної перешкоди - це ствердження смерти, це хода до смерти! Але до смерти від кохання, смерти добровільної, що є завершенням усіх випробувань, з яких Трістан виходить чистим; смерти, що є перевтіленням, а не брутальною випадковістю. Йдеться про те, аби зовнішню фатальність перетворити у фатальність внутрішню, яку вільно обирають закохані. Вони викуповують свою долю через смерть від кохання; це відповідь їхньому любовному напоєві. Беремо участь, іп extremis, у переверненні діалектичної пари: пристрасть - перешкода. Бо, насправді, перешкода вже не служить зміцненню фатальної пристрасти, а стає її метою, її бажаним завершенням. А пристрасть відіграє роль очисного випробування, навіть покути перед смертю, що видозмінює саму пристрасть. Перед нами відкривається остання таємниця. Любов до кохання приховувала набагато страшнішу пристрасть, у якій неможливо зізнатися і яку зраджують лише символи: оголений меч або ж небезпечна чистота. Не визнаючи того, закохані завжди прагнули тільки смерти! Не визнаючи того, обдурюючи себе, вони завжди шукали відкупу та покути за те, "що вони відчували" - за пристрасть, пробуджену любовним напоєм. У найпотаємніших куточках їхніх сердець ховалася воля до смерти, активне прагнення Ночі, яка диктувала їм свої фатальні правила.
|