Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Особливості вибору місця розташування підприємстваРішення про розміщення підприємств приймається на основі обліку ряду факторів, які необхідно враховувати як на макро- так і мікрорівнях. Ключовим питанням створення того чи іншого підприємства, природно, є попит, тобто об'єктивна потреба в цьому. Розміщення поблизу ринку збуту товару чи послуги сприяє швидкому і своєчасному обслуговуванню. Це особливо важливо в бізнесі, пов'язаному з транспортуванням чи розподілом, тобто галузях, у яких доставка ресурсу замовникові є основним видом діяльності фірми. В інших сферах близькість до ринку може бути і неважливою. Там, де обслуговування потребує участі клієнта, розумна близькість необхідна. З іншого боку, банківські і фінансові послуги можна з успіхом робити по телефону чи через представників. Наступними за важливістю питаннями, які необхідно вирішити, є наявність коштів і дислокація майбутнього підприємства. Вибір дислокації підприємства повинен здійснюватися на основі державних узагальнюючих розробок територіального аспекту індикативних (рекомендаційних) планів-прогнозів. Найважливішим передпроектним документом є техніко-економічні обґрунтування доцільності і господарської необхідності проектування і будівництва підприємств, що розробляються на підставі відомих принципів розміщення виробництва: енергоємних, сировинних, трудомістких, споживчих та інших «розміщенських» факторів. Детальніше на макрорівні розглядаються такі фактори: - демографічні й економічні, що впливають на розмір і розвиток основних ринків збуту продукції; - джерела і витрати з доставки сировини і матеріалів; - кількість і якість трудових ресурсів; - наявність достатньої кількості енергії і води; - політична стабільність (країни, регіону); - податкова політика і заохочення економічного розвитку; - захист навколишнього середовища; - вартість земельної ділянки і будівництва; - умови проживання (клімат, система освіти, медичного обслуговування, культура, відпочинок, злочинність). До основних факторів на мікрорівні відносяться: - обмежувальні норми на розвиток, сумісність із об'єктами сусідами. - розмір, конфігурація, рельєф та інші технічні аспекти площадки. - наявність кращого транспорту. - обсяг транспортних перевезень у клієнтів, під'їзди. - наявність і вартість енергопостачання та інших послуг, у тому числі пожежної охорони і видалення відходів. - зовнішній вигляд площадки (відповідає чи не відповідає характеру підприємства). - близькість до житлових масивів та інших об'єктів, необхідних для працівників. - місце розташування конкурентів, особливо підприємств роздрібної торгівлі чи з надання послуг. Зупинимося докладніше на деяких найважливіших з названих факторів. Для багатьох підприємств при вирішенні питання про місце розташування домінуючим часто виявляється який-небудь один фактор, що й вирішить питання дислокації підприємства. При наявності декількох рівнозначних за важливістю факторів застосовують різні існуючі методи вибору, наприклад, матрицю рішень (платіжну матрицю) чи методи бальних оцінок, експертний аналіз. Сировина і матеріали. Якщо у виробництві використовується велика кількість громіздких чи об'ємних матеріалів, має сенс подумати про розміщення заводу поблизу їх джерела, наприклад, вироблення цукру з цукрового буряка і та ін. Проте на практиці таке обмеження рідко коли виявляється дійсно серйозним і, як правило, приймається до уваги в останню чергу. Трудові ресурси. Джерело робочої сили, що має необхідні навички чи, як мінімум, готове до навчання, безсумнівно, є істотною передумовою для успіху бізнесу. Робітників, звичайно, можна завезти, як це робиться у великомасштабних будівельних проектах, де місце будівництва вибирати не доводиться, проте місцеве джерело робочої сили завжди обходиться дешевше і легше в управлінні. Витрати на оплату праці часто є визначальним фактором при ухваленні рішення про розташування підприємства. Однак наявність дешевої робочої сили у великих кількостях швидко приводить до індустріалізації країни, що підвищує її добробут і, як наслідок, підвищені вимоги населення, так що ця можливість існує недовго. У сфері оброблення інформації, де важливі ефективні телекомунікації, наявність придатної робочої сили є домінуючим фактором у виборі місця. Транспорт. У виробництві й оптовій торгівлі велике значення має транспортування матеріалів і товарів. Насамперед необхідно вибрати спосіб перевезення. Якщо це залізничний, водний чи повітряний транспорт, то цим і буде визначатися місце розташування. Використання автомобільного транспорту дає велику гнучкість, і все-таки необхідно, щоб завод чи склад знаходився поблизу перетину великих автодоріг. У роздрібній торгівлі важлива доступність для покупців, що, знову ж, звичайно означає доступність для автотранспорту. Якщо передбачається, що покупець може мати машину, потрібно передбачити достатнє місце для паркування. Якщо ж велика частина клієнтів користуватиметься суспільним транспортом, то розміщувати заклад треба в районах із зручним транспортним обслуговуванням. Можливо, звичайно, що великий попит змусить транспортні компанії відкрити нову транспортну зупинку поруч з місцем розміщення підприємства чи місця роздрібної торгівлі. Інфраструктура. Доступність доріг, послуг і тощо, залежать від масштабів підприємства. Маленькому підприємству (фасування, виробництво олії і т.д.) досить буде місця у вже існуючому промисловому районі. Великому підприємству, наприклад, новому цукровому заводу, достатньо буде рівного пустиря, а допоміжні послуги компанія сформує і за свій рахунок. Технічна підтримка. Комерційні заклади прагнуть бути ближче до людей і один до одного. Ще на середньовічних ринках схожі товари продавалися разом, те ж саме відбувається й зараз. Оскільки, якщо відкрити магазин десь поза улюбленою дорогою покупців, його, цілком можливо, і не знайдуть. Політика. Влада найчастіше стимулює організації розміщуватися в конкретних областях. Як правило, ці стимули носять фінансовий характер: гранти, субсидії на нерухомість і т.д. Нерідко ці фактори суперечать один одному. Наприклад, те, що зручно для виробників, може не підходити для робітників; зручне розташування для працівників і транспортування може виявитися дорожчим від варіанту, підтриманого вигідними субсидіями. В остаточному підсумку складається невеликий список доступних варіантів розташування підприємства і кожний з них оцінюється за відповідністю критеріям. Там, де можна оцінити все у фінансовому вираженні, рішення приймається відносно просто, однак частіше потрібне суб'єктивне судження. Якщо необхідно швидко переміститися на нове місце, то основним фактором може стати наявність такого.
Планування організаційної структури виробничих потужностей У сфері виробництві подібних суперечностей на розташування не виникає, оскільки продукція все одно доставляється покупцеві. Тому у виробника є вибір: одне велике підприємство чи кілька дрібних. В останньому випадку необхідно вирішити, як розділити роботу між об'єктами. Можливі такі варіанти дій: 1. Кожне підприємство може виконувати весь спектр операцій за всією номенклатурою продуктів. Це часто робиться для подолання торгових обмежень (наприклад, виробництво продукту переробки та його фасування, або додаткові стадії обробки), і залежать від пропорції загальної вартості на території країни. 2. Різним підприємствам можна доручити випуск окремих продуктів чи груп продуктів. Виробник продуктів харчування може випускати морозиво на одному заводі, а ковбасу - на іншому. 3. Різні підприємства можуть мати різні технологічні процеси. Про це можна зробити висновок на прикладі виготовлення продуктів, як у випадку з морозивом і ковбасою. Ці технологічні процеси застосовуються і підприємствами, що випускають тільки один продукт. Головна перевага зосередження всієї роботи в одному місціполягає в ефекті масштабу. Порівняно з будь-яким іншим варіантом розміщення в даному випадку потрібна значно менша інфраструктура для підтримки діяльності. Не потрібно дублювати такі функції, як робота з кадрами, закупівлі, складування, технічне забезпечення і т.д. Централізація закупівель і постачань дає можливість домогтися від постачальників вигідніших умов. Порівняно з виробництвом усієї номенклатури продукції на кожному з декількох заводів централізоване розміщення допускає збільшення розмірів партій, а значить і нижчі витрати на підготовку виробництва. Якщо порівнювати централізоване розміщення з розподілом виробництва тієї самої номенклатури виробів за декількома заводами, то воно має більшу гнучкість, оскільки переключити потужності, що простоюють, з виробництва одного продукту на інший простіше, коли вони усі виготовляються на тому самому місці. Крім цього, централізація має менше проблем і витрат у зв'язку з транспортуванням і в принципі більш надійна. Спрощуються і знову ж стають надійнішими комунікації і координація діяльності, хоч, можливо, це вже другорядні фактори. Ще один довід на користь випуску всього асортименту продукції на окремих підприємствах полягає в тому, що дрібними заводами простіше й ефективніше управляти. В усякому випадку, ефект масштабу досягається далеко не завжди, при перевищенні певної величини підприємства проблеми починають переважувати вигоди. Децентралізована (розподілена) структура також робить організацію менш вразливою для політичних, індустріальних і навіть природних сил. Підвищується і гнучкість - у тому значенні, що закрити один маленький завод простіше, ніж перманентно скоротити обсяг випуску одного великого. Крім того, стає простіше експериментувати з новими методами роботи. Ще більш обґрунтованою виглядає децентралізація за принципом окремих продуктових груп. Переваги простоти управління за рахунок меншого розміру підприємства стають більш очевидними завдяки виробництву меншої номенклатури виробів. Якщо для виготовлення різних груп товарів потрібні різні технологічні процеси, така структура стає тим більше кращою, оскільки розміщення всіх процесів під одним дахом ніяких додаткових переваг не має. Основним індикатором потреби в розподіленій структурі є масштаб виробництва. Разові, замовлені роботи і потокове виробництво, як правило, виявляються несумісними, оскільки використовують різну технологію, мають потребу в різній робочій силі й окремих принципах управління. Організаціям, що роблять свій товар для ринків із змінним попитом та на замовлення, рекомендується саме така схема розподілу потужностей. Децентралізація за стадіями технологічного процесу також спрощує завдання локального керівництва: управляти легше об'єктом, що не тільки менший, але й сконцентрований на одному процесі чи технології. У цьому випадку також можна розмістити підприємство поблизу відповідних джерел чи сфери обслуговування не на шкоду іншим аспектам. Звичайно така схема застосовується тільки великомасштабними виробниками обмеженого спектра продукції. Децентралізоване виробництво висуває підвищені вимоги до систем комунікацій і контролю, яких централізація, принаймні теоретично, дозволяє уникнути. Там, де необхідна координація роботи окремих об'єктів (наприклад, при розподілі за стадіями технологічного процесу), помилка в комунікаціях може мати катастрофічні наслідки. Але навіть коли виробничі об'єкти незалежні, відмовитися від централізованого контролю неможливо.
|