Главная
Случайная страница
Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Мовна змістова лінія
№
| Кіль-
кість
годин
| Зміст навчального матеріалу
| Вимоги до
рівня мовної компетентності учнів
|
| 63 (заг.)
| Вступ
Літературна норма української мови.
| Учень (учениця):
усвідомлюєпоняття літературна мова, літературна норма;
розрізняєпоняття літературна мова й діалекти.
|
|
| Повторення та узагальнення вивченого
Розділові знаки у вивчених синтаксичних конструкціях.
Вивчені частини мови, правопис їх.
| Учень (учениця):
розставляєправильно розділові знаки в простому й складному реченнях відповідно до вивчених правил;
знаходить у реченні вивчені частини мови; орфограми;
визначає належність слова до частини мови, обґрунтовує написання їх;
виправляє допущені помилки;
складає прості й складні речення; читає й переказуєтексти з різними видами речень.
|
|
| Морфологія. Орфографія
Дієслово: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Форми дієслова: неозначена форма, особові форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то (загальне ознайомлення).
Неозначена форма (інфінітив) та особові форми. Доконаний і недоконаний види дієслова. Часи дієслів. Теперішній час. Минулий час. Зміна дієслів у минулому часі. Майбутній час. Дієслова І і ІІ дієвідмін. Дієвідмінювання дієслів теперішнього й майбутнього часу.
Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Творення дієслів умовного й наказового способів.
Безособові дієслова.
Способи творення дієслів.
Правопис дієслів.
Не з дієсловами (повторення).
Правопис -ться, -шся в кінці дієслів (повторення).
Букви е, и в особових закінченнях дієслів I і II дієвідмін (повторення).
Буква ь у дієсловах наказового способу.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Фонетика. Орфоепія.
Вимова дієслів на –шся, -ться.Чергування приголосних у дієсловах.
Синтаксис. Уживання дієслова в ролі різних членів речення.
Культура мовлення.
. Уживання одних способів дієслів чи форм певного часу замість інших.
Міжпредметні зв’язки. Метафора, уособлення (література).
| Учень (учениця):
усвідомлює значення дієслова, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль;
знаходитьдієслово в реченні;визначаєйого форми, граматичні ознаки, належність дієслова до певної дієвідміни, засоби творення видових пар дієслів;
правильно вимовляєдієслова й пише їх із вивченими орфограмами;
аргументуєнаписанняорфограм;
знаходить і виправляєдопущені помилки на вивчені орфографічні правила, а також помилки у формі залежного слова;
використовуєправильно форми дієслів у мовленні;
аналізуєвипадки використання дієслів із стилістичною метою, визначаючи їх виражальні можливості;
конструюєречення з дієсловами в усіх часах і особових формах, зокрема в переносному значенні;
редагуєтексти щодо заміни повторюваних дієслів синонімами, уживання одних дієслів одного способу замість інших;
складає й розігруєдіалоги відповідно до запропонованої ситуації спілкування, використовуючи з комунікативною метою дієслова у формі одного часу й способу замість іншого;
складаєусні й письмові висловлення на певну соціокультурну тему, викори-стовуючи виражальні можливості дієслова, зокрема висловлення в художньому стилі з дієсловами 2-ї особи однини; ділові папери (інструкцію) з дієсловами у 3 особі множини;
усвідомлює роль дієслів у досягненні точності, інформативності й виразності мовлення.
|
|
| Дієприкметникяк особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Активні й пасивні дієприкметники. Творення й відмінювання активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Дієприкметниковий зворот. Безособові дієслівні форми на -но, -то.
Правопис дієприкметників.
Правопис відмінкових закінчень дієприкметників.
Розділові знаки в реченнях із дієприкметниковими зворотами.
| Учень (учениця):
усвідомлюєзначення дієприкметника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль;
відрізняєдієприкметник від прикметника;
знаходитьу реченнідієприкметник і дієприкметниковий зворот; безособові дієслівні форми на -но, -то;
визначає дієприкметники активного й пасивного стану; засоби їх творення;
пише правильно дієприкметники з вивченими орфограмами;
|
|
| Правопис суфіксів дієприкметників.
-Н- удієприкметниках та – нн- уприкметниках дієприкметникового походження.
Не з дієприкметниками.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Культура мовлення.
Правильне використання активних дієприкметників у мовленні. Будова речень із дієприкметниковими зворотами; синоніміка складних і простих речень із дієприкметниковими зворотами. Синоніміка речень активного і пасивного станів. Використання в мовленні безособових форм на -но, -то.
Міжпредметні зв’язки. Використання дієприкметників як засобу творення образності (література); використання дієприкметників у наукових текстах (історія, географія, біологія, фізика).
| правильно розставляє розділові знаки при дієприкметниковому звороті;
пояснює орфограми в дієприкметнику й пунктограми;
знаходить і виправляєв реченні помилки на вивчені орфографічні, граматичні й пунктуаційні правила;
правильноінтонує речення здієприкметниковими зворотами;
складає речення з дієприкмет-никовими зворотами; здійснює їх заміну підрядним реченням;
використовує дієприкметники, дієприкметникові звороти, форми на –но, -то,а такожфразеологізми, крилаті вислови, до складу яких входять дієприкметники, у власних висловленнях, зокрема в текстах-описах на певну соціокультурну тему.
|
|
| Дієприслівник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Вид і час дієприслівників. Дієприслівники недоконаного й доконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот.
Правопис дієприслівників.
Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові.
Не з дієприслівниками.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Культура мовлення.
Правильне вживання дієприслівників у власному мовленні, дотримання інтонації в реченнях із дієприслівниковим зворотом.
Міжпредметні зв’язки. Використання дієприслівника для створення образності (художня література); використання дієприслівника в наукових текстах (історія, географія, біологія, хімія, фізика, математика).
| Учень (учениця):
усвідомлює загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль дієприслівника;
знаходить дієприслівник, дієприслівниковий зворот у реченні;
відрізняє дієприслівник від дієприкметника;
визначає граматичні ознаки дієприслівника;
пишеправильно дієприслівники з вивченими орфограмами;
розставляєрозділові знаки при дієприслівниках і дієприслівникових зворотах;
виправляєпомилки у вживанні й правописі дієприслівників;
правильно будує речення з дієприслівниковими зворотами, інтонує їх.
конструює прості речення з дієприслівниками й дієприслів-никовими зворотами, замінює їх складними реченнями з підрядними обставинними;
читає й переказує тексти з дієприслівниками й дієпри-слівниковими зворотами;
складає монологи й діалоги, використовуючи виражальні можливості дієприслівників і дієприслівникових зворотів.
|
|
| Прислівник, значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Розряди прислівників (практично).
Ступені порівняння прислівників.
Творення й правопис прислівників
Букви – н- та – нн- у прислівниках.
Не і ні з прислівниками.
И та і в кінці прислівників.
Правопис прислівників на -о,-е, утворених від прикметників і дієприкметників.
Написання прислівників окремо, разом і через дефіс.
Написання прислівникових словосполучень типу: раз у раз, з дня на день...
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія й фразеологія.
Прислівники-синоніми й антоніми; прислівники-омоніми до іменників із прийменниками. Фразеологізми й крилаті вислови з прислівниками
Культура мовлення.
Правильне наголошування прислівників. Міжпредметні зв’язки.Bикористання прислівників у художніх і наукових текстах (література, історія, географія, біологія, хімія, фізика).
| Учень (учениця):
усвідомлюєзначення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль прислівника;
знаходить прислівники в реченні, відрізняючи їх від омонімічних і паронімічних частин мови;
визначає його граматичні ознаки;
утворює ступені порівняння, практично застосовуєправила правопису;
правильно наголошує прислівники;
помічає й виправляє помилки в правописі прислівників;
аналізує й визначаєроль прислівника в художніх і наукових текстах;
складаєречення з прислівниками й мікротексти, використовуючиприслівник для зв’язку речень у тексті;
створюєусні й письмовівисловлення на певну соціокультурну тему, викори-стовуючи прислівник як виражальний засіб мовлення.
|
|
| Прийменникяк службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку слів у словосполученні й реченні.
Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника.
Види прийменників за будовою.
Непохідні і похідні прийменники.
Правопис прийменників.
Написання похідних прийменників разом, окремо і через дефіс.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія й фразеологія
Синонімічні й антонімічні прийменники.
Синтаксис. Прийменниково-іменникові конструкції в ролі членів речення.
Культура мовлення.
Особливості вживання деяких прийменників з іменниками, числівниками, займенниками. Прийменники-синоніми як засіб милозвучності мови (в-у, з-зі-із-зо).
Міжпредметні зв’язки. Використання прийменниково-іменникових конструкцій у художніх і наукових текстах (література, історія, географія, фізика, хімія).
| Учень (учениця):
знаходить прийменники в реченні;
відрізняє їх від сполучників і часток;
правильно поєднуєз іменниками;
застосовує правила правопису прийменників;
знаходить і виправляєпомилки в їх правописі;
аналізує тексти щодо правильності використання прийменників із відмінковими формами іменників;
складає речення з різноманітними прийменниково-іменниковими конструкціями;
редагує тексти щодо правильності використання прийменникових засобів милозвучності мовлення.
|
|
| Сполучник як службова частина мови.
Види сполучників за будовою, походженням. Використання сполучників у простому і складному реченнях: сполучники сурядності й підрядності.
Правопис сполучників.
Написання сполучників разом та окремо. Розрізнення сполучників і однозвучних слів.
Внутрішньопредметні зв’язки:
.
Лексикологія й фразеологія.
Синонімічні й антонімічні сполучники. Міжпредметні зв’язки.Використання похідних складених сполучників у наукових текстах (історія, географія, біологія, хімія, фізика, математика).
| Учень (учениця):
знаходить сполучники в реченні;
відрізняєїх від прийменників і часток;
визначає види сполучників за будовою, способом використання в простому й складному реченнях;
правильно пише сполучники; помічає й виправляє помилки в їх написанні;
правильно аналізує наукові тексти щодо функції в них похідних складених сполучників;
використовує сполучники у власних висловленнях відповідно до функціонального призначення, складаючи прості і складні речення;
редагує речення, доцільно замінюючи сполучники синонімічними.
|
|
| Частка як службова частина мови. Розряди часток за значенням.
Правопис часток. Не і ні з різними частинами мови. (узагальнення).
Написання часток -бо, -но, -то, -от, -таки.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія й фразеологія.
Синонімічні та антонімічні частки.
Міжпредметні зв’язки.
Використання часток як виражального засобу в художніх творах (література).
| Учень (учениця):
знаходитьчастки в реченні, відрізняє від інших службових частин мови;
визначаєчастки за їх роллю в реченні;
правильно пишечастки; знаходить і пояснює орфограми в частках за допомогою правил;
самостійно знаходитьі виправляєпомилки в правописі;
аналізуєтексти щодо використання в них часток як виражального засобу;
редагує текстищодо правильності використання модальних часток;
створює висловлювання,правильно використовуючи частки.
|
|
| Вигукяк особлива частина мови.
Групи вигуків за значенням.
Дефіс у вигуках.
Кома і знак оклику при вигуках.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія й фразеологія.
Найуживаніші фразеологізми (зокрема приказки й прислів’я) з вигуками.
.
Культура мовлення.
Правильне читання речень із вигуками.
Міжпредметні зв’язки. Використання вигуків як засобу виразності в художніх творах (література).
| Учень (учениця):
знаходитьвигуки в реченні;
визначає належність вигуку до відповідної групи за значенням;
відрізняєїх від часток;
правильно пише вигуки з орфограмами й розставляє розділові знаки при них;
пояснюєнаписання вигуків з орфограмами й пунктограмами;
аналізуєтексти щодо ролі в них вигуків;
доречно використовуєвигуки у власному мовленні.
|
|
| Узагальнення й систематизаціявивченого про частини мови, їх правопис і використання в мовленні.
| Учень (учениця):
визначаєв реченні всі частини мови, називаючиїх граматичні ознаки;
правильнопише й пояснюєорфограми;
самостійно помічає й виправляє помилкив усному й писемному мовленні.
|
|