Стародавня культура східних слов’ян

А) Більш рання з культур називається зарубинецькою (зарубинецько-корчуватівською), а пізніша — черняхівською.

Зарубецька: Ця культура одержала назву від могильників біля села Зарубинці на Середньому Дніпрі. її пам'ятки — поселення і могильники — поширені в лісостепових та лісових областях Подніпров'я, на Волині, у Білорусі та деяких районах Росії. Початок її в цілому належить до П ст. до н. е., а кінець до II ст. н. е. Племена зарубинецької культури займалися орним землеробством у лісостепових та вирубним у лісових районах. Археологи знайшли на їх поселеннях залізні сокири, серпи та зернотерки. Також у них були розвинуті скотарство, полювання, рибальство та збиральництво. Глиняні пряслиця та грузики від верстатів свідчать про прядіння і ткацтво. Глиняний посуд — ліпний, частково лощений, чорного та світло-коричневого кольору. Племена зарубинецької культури мали також торговельні зв'язки з південними районами — римськими провінціями, античними містами та сарматами. Внаслідок обміну вони отримували посуд, римські монети, сережки, намисто та інші прикраси.

Черняхівська: Назва "черняхівська культура" походить від могильника в с. Чер-няхові Кагарлицького району Київської області. Вона поширена на території від Середнього Придніпров'я до Карпат, охоплюючи лісостепову та частину степової зони України. Особливістю черняхівської культури є наявність місцевого глиняного посуду, виготовленого на гончарному крузі, а також привізних римських товарів: скляного і червонолакового посуду, амфор та деяких металевих прикрас і побутових речей. Виготовлення кружального посуду свідчить про значний розвиток місцевого гончарського ремесла у племен черняхівської культури. У племен черняхівської культури розвивалося місцеве ремесло, воно навіть виділялося в окрему галузь господарства. Значного розвитку набули гончарське і ювелірне ремесла, зокрема виготовлення різноманітних прикрас із срібла і бронзи. Найбільш цікаві бронзові прикраси з візерунками, вкриті емаллю, яку заливали в невеликі виїмки на поверхні виробів. їх називають виробами з виїмчастими емалями.

Б) Релігійний світогляд слов'ян у передхристиянський пері­од мав у своїй основі культ природи і культ роду. В слов'янській релігії слід зазначити два головні моменти: єдиний бог, єди­ний владика світу, з котрим пов'язують всі метеорологічні явища, разом з ним — численні дрібні божества і взагалі надприродні істоти з другорядним значенням. У зв'язку з таким поглядом на природу існували різноманітні обряди, свята, пов'язані із змінами весни, літа, осе­ні, зими. Вони перейшли й до християнських свят у формі різних обрядів: коляди, щедрування, масляниці, веснянки, купальських. У цих святах відбивається старовинний хлібо­робський та скотарський побут.

Кожне слов'янське плем'я шанувало своїх богів і мало власні культи, але з процесом творення держави відбулося об'єднання цих богів. Головними з них були Дажбог - бог сонця, Велес – бог худоби, Сварог, Хорс, Стрибог. Очолю­вав цей пантеон слов'янських богів бог грому і блискавки – Перун.

В могилах слов'янської, культури знаходять рештки і трупоспалення, і трупопокладення. Сло­в'яни вірили у життя після смерті: разом з померлими по­кладали їжу, зброю, прикраси. Над могилою насипали горб­ки, іноді у вигляді курганів і за рік влаштовували тризну на могилі з великою шаною. До нашого часу дійшов один з старовинних обрядів – вшанування дня померлих.