Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетівСтр 1 из 3Следующая ⇒ Третя стадія бюджетного процесу — виконання затвердженого представницьким органом бюджету — є найтривалішою (протягом року) і визначальною стадією, оскільки й попередні, й наступна стадії спрямовані або пов'язані саме із виконанням бюджету. Виконанню бюджету підпорядковані решта етапів бюджетного процесу. Ця стадія бюджетного процесу охоплює виконання дохідної та видаткової частин бюджету. Забезпечення ефективного й ощадливого використання бюджетних ресурсів дає змогу публічній владі реалізувати пріоритетні напрями державної політики в межах фінансування видатків державного та місцевих бюджетів. В Україні виконання державного бюджету починається після його затвердження Верховною Радою та підписання президентом. Кабінет Міністрів України за погодженням з нижчими виконавчими органами організовує порядок виконання бюджету. Міністерство фінансів України згідно зі ст. 47 Бюджетного кодексу здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Касовим виконанням бюджету в різних країнах керують або міністерства фінансів, або спеціально створені державні органи, наприклад, казначейство (Велика Британія, Російська Федерація), адміністративно-бюджетне управління та мережа федеральних агенцій (США), відділ бюджету при Міністерстві фінансів (Швеція), бюджетне управління у складі Міністерства у справах фінансів, промисловості й економіки (Франція) тощо. Загалом існує три системи виконання бюджету: банківська, казначейська і змішана. До 1997 р. в Україні чинною була банківська система, яка передбачала акумулювання бюджетних ресурсів на рахунках комерційних банків, уповноважених НБУ на здійснення операцій з обслуговування бюджетної системи країни. Однак негативні чинники її функціонування, зокрема сприяння нарощуванню інфляційних процесів у державі, відсутність у фінансових органів оперативного маневрування бюджетними асигнуваннями та забезпечення всебічного контролю за їх використанням, відсутність у Міністерства фінансів необхідної інформації для оперативного втручання у процес виконання бюджету, створили підстави для переходу на казначейську систему виконання бюджету. З 1997 р. в Україні поступово почався цей перехід, спочатку пілотними проектами з подальшим підвищенням ролі казначейства у виконанні бюджетів — як державного, так і місцевих. Тобто діяла змішана система, яка передбачала і казначейське, і банківське виконання бюджету. Чинне бюджетне законодавство із 2001 р. закріпило казначейську систему обслуговування бюджетної системи України як єдину, що передбачає концентрацію обох потоків коштів (доходів та видатків) на єдиному казначейському рахунку. Слід зауважити, що казначейські системи виконання бюджету за тривалу історію застосування у світовій практиці довели свою ефективність. Такі системи запроваджено у багатьох економічно розвинених країнах світу, наприклад ФРН, Швеції, США. Ряд фахівців1 розглядають казначейство за його функціями у двох аспектах: по-перше, як касира держави, що приймає кошти й оплачує витрати; по-друге, як державного бухгалтера, головними завданнями якого є: запобігання касовим розривам між надходженнями й видатками бюджетних коштів; розподіл ліквідних засобів між державними установами з метою покриття поточних витрат; регулювання податкових пільг і виплат, урахованих (закладених) у бюджеті; фінансування політики економічної та соціальної підтримки виробників і населення; забезпечення повернення суми зовнішнього державного боргу та відсотків за ним; погашення внутрішніх позик. Казначейська система передбачає акумулювання всіх коштів на єдиному рахунку, відкритому Державним казначейством України в НБУ. Практика відкриття центрального казначейського рахунка в установі національного (центрального) банку є поширеною в бюджетній діяльності багатьох країн. Наприклад, у Банку Франції відкрито центральний казначейський рахунок Державного казначейства, через який здійснюють усі бюджетні платежі. Для касового обслуговування виконання бюджетів усіх рівнів Федеральне казначейство РФ відкриває в Центральному банку РФ рахунки, через які здійснюють усі касові операції з виконання бюджетів. На думку науковців1, суть казначейського виконання бюджету полягає у: —функціонуванні єдиного рахунка відповідного бюджету; —застосуванні системи особових рахунків, що відображають рух бюджетних коштів на рахунках бюджетних організацій, відкритих у кредитних організаціях; —доведенні фінансування безпосередньо до кінцевих отримувачів; —підвищенні оперативності та якості попереднього і поточного контролю за витрачанням бюджетних коштів; —широкому запровадженні автоматизованих систем у розрахунках та забезпеченні інформаційних потоків; —обов'язковості здійснення та обліку касових операцій органами державного казначейства. Державне казначейство у межах своєї компетенції зобов'язане забезпечувати казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів1. За принципом єдиного казначейського рахунка побудовано систему бюджетних рахунків, на яких відображається баланс єдиного казначейського рахунка як результат операцій на всіх реєстраційних рахунках; відбувається рух коштів за доходами і видатками державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації; здійснюється рух коштів у місцевих бюджетах; відображаються результати виконання бюджету за доходами й видатками. Для касового виконання бюджету Державне казначейство укладає договори з комерційними банками, які після цього одержують статус уповноважених банків, де Казначейство відкриває всім розпорядникам державних коштів реєстраційні рахунки. Такий договір надає банкам право використовувати тимчасово вільні кошти, за що встановлено певну плату. Наприклад, перелік банків України та умови, на яких їх залучатимуть до касового обслуговування з метою оплати готівкою чеків органів Державного казначейства України у 2006— 2008 pp., було затверджено наказом Державного казначейства у редакції від 03.07.2007 р. № 137. Взаєморозрахунки між комерційними банками і Казначейством узгоджуються з Мінфіном. Виконання всіх бюджетів починається разом із початком бюджетного року, тобто 1 січня, і закінчується 31 грудня того року, на який було затверджено ці бюджети. Кожен вид бюджету виконують за розписом доходів і видатків із поквартальним розподілом, що його складають фінансові органи відповідно до показників затвердженого бюджету. Бюджетпний розпис — це документ, у якому встановлено розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів на певні бюджетні періоди відповідно до бюджетної класифікації1. Він є оперативним планом виконання державного бюджету, на підставі якого відкриваються асигнування, перераховуються кошти місцевим бюджетам, розпорядникам коштів, зараховуються кошти на реєстраційні рахунки в установах казначейства, тобто здійснюється весь процес перерахування коштів та фінансування витрат шляхом оплати рахунків, що супроводжуваний усебічним фінансовим контролем. Розпис доходів і видатків бюджету має правове значення, оскільки є основним оперативним планом виконання бюджету, адже показники, які він містить, конкретизують показники акта про бюджет і є обов'язковими для виконання. З одного боку, детальне визначення надходжень доходів до бюджету за джерелами виражає конкретні права та обов'язки уповноважених органів (передусім фінансових) із мобілізації коштів до бюджету, в тому числі права на здійснення контролю. З іншого боку, на основі розпису визначають обов'язки фінансових органів із фінансування та кредитування бюджету, повноваження розпорядників бюджетних коштів тощо. Згідно зі ст. 49 Бюджетного кодексу, Державний бюджет України виконують за бюджетним розписом, що його затверджує Міністр фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набуття чинності Законом про Державний бюджет України. Процедуру складання і виконання розпису Державного бюджету України визначає Інструкція про складання та виконання розпису Державного бюджету України, затверджена наказом Мінфіну України від 28.01.2002 р. № 57. Після затвердження бюджетного розпису Міністерство фінансів підписує квартальний і місячний розписи. Асигнування, включені до розпису, є граничними для витрачання головними розпорядниками. Бюджетне асигнування — це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів із конкретною метою в процесі виконання бюджету. Воно має кількісні, часові й цільові обмеження. Якщо під час виконання бюджету виявиться, що прогноз надходження доходів нижчий, ніж передбачалося при затвердженні Державного бюджету, Міністр фінансів лімітує показники річного розпису з помісячним розподілом. На основі уточненого прогнозу Міністерство фінансів установлює місячні ліміти. Також у тижневий термін після опублікування Закону про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Мінфін України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування. Витрачання бюджетних коштів здійснюють шляхом списання коштів із реєстраційного рахунку в розмірі підтвердженого бюджетного асигнування на користь фізичних чи юридичних осіб—одержувачів коштів. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж із перевищенням повноважень, установлених Бюджетним кодексом та Законом про Державний бюджет України, не вважають бюджетними. Відповідно, і витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не можна здійснювати. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов узятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України разом із оригіналом договору та іншими документами, що супроводжують здійснення відповідної розрахункової операції. Орган Казначейства здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу в бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України або місцевого бюджету; 2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань. За невідповідності поданих розпорядником платіжних документів цим вимогам орган Державного казначейства не приймає документи до виконання. Що стосується місцевих бюджетів, то Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (якщо виконавчих органів не створено) забезпечують безпосереднє виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію й управління виконанням відповідного місцевого бюджету, а також координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Місцевий бюджет виконують за розписом, затвердженим керівником місцевого фінансового органу. Цей керівник протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням. Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за доходами прогнозує й аналізує доходи відповідного бюджету. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховують безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий у територіальному органі Державного казначейства. їх не можна акумулювати на рахунках органів стягнення; вони визнаються зарахованими в дохід місцевого бюджету від моменту надходження на рахунок відповідного бюджету. Процедуру виконання місцевих бюджетів за видатками визначає ст. 51 Бюджетного кодексу. Після набуття чинності Законом про Державний бюджет органам державної влади та їх посадовим особам заборонено приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, не забезпечених бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань. Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідного рішення про місцевий бюджет, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період, окрім випадків, передбачених ч. 4 ст. 15 та ч. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки заборонено.
|