Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Прибутку;4) чистої продукції. 143. Ефективність виробництва – це: 1) економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами; 2) поняття, що відображає певне динамічне співвідношення між зміною в часі величини авансового капіталу й обсягу виробництва валової продукції; 3) максимально можливий випуск продукції за рік в натуральних показниках за заданого асортименту й якості та раціонального використання землі, техніки, обладнання, робочої сили; 4) частина виторгу, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. 144. Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва доцільно розрізняти такі види ефективності: 1) економічну, правову, соціальну; 2) економічну, технологічну, 3) соціальну, правову, технологічну; 4) соціальну, технологічну, економічну. 145. До матеріальних витрат відносять: 1) заробітну плату та інші виплати працівникам; 2) амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення; 3) загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підприємством в цілому та його обслуговування; 4) продукцію промислового і сільськогосподарського призначення, що використовується аграрними підприємствами в процесі виробництва. 146. Змінними називають такі витрати: 1) величина яких безпосередньо залежить від масштабів виробництва продукції; 2) що безпосередньо не змінюється при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в короткостроковому періоді; 3) на величину яких керівник відповідного рівня управління може впливати повністю; 4) що здійснюється незалежно від волі керівника відповідного рівня управління і кваліфікації працівників. 147. Залежно від характеру зв’язку з обсягом виробництва продукції витрати виробництва поділяють на: 1) основні та неосновні; 2) прямі та непрямі; 3) операційні та фінансові; 4) постійні та змінні. 148. Собівартість, як один з найважливіших показників господарської діяльності, показує: 1) прибутковість підприємства; 2) окупність витрат прибутком; 3) темпи розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості працівників; 4) у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є. 149. Процес визначення обсягу і структури питомих операційних витрат на виробництво і реалізацію окремих видів продукції називається: 1) калькулюванням собівартості продукції; 2) управлінням витратами; 3) обліком та аналізом витрат; 4г) нормуванням витрат. 150. Витрати виробництва на підприємстві складаються із: 1) заробітної плати, амортизаційних відрахувань, вартості матеріалів, накладних витрат; 2) податків, заробітної плати, амортизаційних відрахувань, податку з прибутку; 3) відсотка за кредитом, заробітної плати, підприємницького прибутку, амортизаційних відрахувань; 4) витрат на відрядження і представницьких витрат, вартості матеріалів, податку з прибутку, прибуткового податку. 151. Зниження собівартості продукції свідчить про: 1) підвищення електроозброєності праці; 2) збільшення навантаження посівних площ в розрахунку на одного середньорічного працівника; 3) підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва; 4) додаткові витрати ресурсу використані для виробництва додаткової продукції. 152. Вартість тих матеріальних ресурсів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат називають: 1) прямі матеріальні витрати; 2) операційні витрати; 3) загальновиробничі витрати; 4) адміністративні витрати. 153. Загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підприємством в цілому та на його обслуговування називаються: 1) фінансові витрати; 2) операційні витрати; 3) загально-виробничі витрати; 4) адміністративні витрати. 154. Собівартість, що визначається на кожному підприємстві по окремим видам продукції називається: 1) індивідуальною собівартістю; 2) суспільною собівартістю; 3) виробничою собівартістю; 4) комерційною собівартістю. 155. Грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) – це: 1) рентабельність виробництва; 2) собівартість продукції; 3) валовий дохід підприємства; 4) витрати і ціни на продукцію. 156. Витрати, що пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням до місця зберігання називають: 1) виробничою собівартістю; 2) провізорною собівартістю; 3) повною собівартістю; 4) індивідуальною собівартістю. 157. Суспільна собівартість розраховується за: 1) сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції; 2) величиною витрат, що пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням; 3) результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції; 4) величиною витрат на певний вид продукції в залежності від місцевих агрономічних, зоотехнічних, організаційно-економічних і природних умов. 158. В сільськогосподарському виробництві використовуються такі методи визначення собівартості: 1) пряме віднесення витрат на відповідні види продукції; 2) вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вираженої у грошовій формі; 3) розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів одержаної продукції; 4) всі відповіді вірні. 159. До факторів зниження собівартості продукції відносять: 1) запровадження прогресивних систем землеробства, науково-обгрунтованих сівозмін і передової технології виробництва; 2) послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціональної хімізації і докорінного поліпшення землі; 3) запровадження у виробництво кращих сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, дотримання всіх вимог агротехніки і передових способів утримання тварин; 4) всі відповіді вірні. 160. Комплекс цехів і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства називають: 1) виробничою інфраструктурою підприємства; 2) інфраструктурою підприємства; 3) соціальною інфраструктурою підприємства; 4) виробничою структурою підприємства. 161. Розміщення сільського господарства – це: 1) розміщення сільськогосподарського виробництва по сільськогосподарським підприємствам; 2) форма суспільного поділу праці, яка характеризує розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції по території країни; 3) розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції у виробничих підрозділах господарств; 4) переважаюче виробництво тих чи інших видів сільськогосподарської продукції на певній території. 162. Залежно від об’єкта спеціалізації розрізняють такі її форми: 1) територіальну спеціалізацію підприємства і внутрішньогосподарську спеціалізацію; 2) зональну, мікрозональну, обласну і районну; 3) галузеву, внутрішньогалузеву та постадійна; 4) спеціалізація підприємства, галузева, мікрозональна. 163. Інфраструктура – це: 1) сукупність допоміжних галузей, виробництв, які обслуговують основне виробництво, а також галузі невиробничої сфери пов’язані з виробництвом; 2) підприємства, які займаються переробкою, зберіганням та реалізацією продукції; 3) сфера яка виробляє засоби виробництва для сільського господарства; 4) частина сільськогосподарського виробництва, яка відрізняється від його інших частин кінцевою продукцією, набором засобів виробництва, організацією виробництва. 164. Спеціалізація сільського господарства – це: 1) збільшення виробництва сільськогосподарської продукції в господарствах; 2) підвищення ефективності виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в спеціалізованих господарствах; 3) переважний розвиток однієї або обмеженої кількості галузей виробництва товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях, зонах. 4) зменшення виробничих витрат в спеціалізованих господарствах. 165. Виробничий напрямок /спеціалізація/ аграрного підприємства визначається: 1)за структурою земельних угідь і умовного поголів’я худоби; 2) за структурою товарної продукції; 3) за структурою трудових ресурсів і основних виробничих фондів; 4) за структурою виробничих фондів. 166. Сукупність підрозділів які безпосередньо не беруть участі у створенні основної (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, називають: 1) виробничою інфраструктурою; 2) інфраструктурою; 3) соціальною інфраструктурою; 4) виробничою структурою. 167. До соціальної інфраструктури входять: 1) галузі які здійснюють доробку, затарювання і зберігання продукції; 2) підприємства, які здійснюють поставки техніки, її комплектування, регулювання, обкатку і ремонт; 3) підприємства і організації житлового і комунального господарства, побутового обслуговування населення, торгівлі, харчування, охорони здоров’я, культури та ін. 4) різнорідні види діяльності з притаманними їм функціями з метою виробництва продукції і доведення її до споживача. 168. Основним показником для визначення рівня спеціалізації є: 1) коефіцієнт спеціалізації; 2) структура валової продукції; 3) структура товарної продукції; 4) структура посівної площі.
169. Для визначення територіальної спеціалізації й спеціалізації аграрних підприємств використовують показник: 1) структура земельного фонду; 2) структуру посівної площі; 3) структуру затрат праці; 4) структура товарної продукції. 170. З якими найбільш важливими факторами пов’язані можливості науково-технічного прогресу в сільському господарстві? 1) з рівнем розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства та енергоозброєності праці; 2) з рівнем інтенсивності виробництва і формами господарювання; 3) з біологічними факторами виробництва і процесом формування родючості ґрунтів; 4) з подальшою розробкою теорії машин, автоматів і автоматизованих систем. 171. Науково-технічний прогрес – це: 1) покращення використання техніки в сільському господарстві; 2) впровадження у сільськогосподарське виробництво досягнень кращих виробників сільськогосподарської продукції; сил на основі 3) процес перетворення всіх елементів продуктивних використання досягнень науки, а також удосконалення організації та управління з метою досягнення економічного і соціального ефекту; 4) розробка ресурсо-, водо-, та енергозберігаючих технологій, теорії і методів програмування врожаїв сільськогосподарських культур і продуктивності тварин на основі нових технологічних рішень. 172. В агропромисловому комплексі НТП здійснюється за напрямами: 1) технічним і технологічним; 2) агрохімічним і біологічним; 3) організаційним і економічним; 4) всі відповіді вірні. 173. Агрохімічний напрям НТП пов’язаний з розробкою: 1) безпечніших для людей і навколишнього середовища видів, способів зберігання і внесення мінеральних добрив; 2) теорії машин, автоматів і автоматизованих систем, комп’ютеризації агропромислового виробництва; 3) ресурсно-, водо- та енергозберігаючих технологій, теорій і методів програмування врожаїв сільськогосподарських культур; 4) розвитку традиційної селекції, генної інженерії, розробці нових біотехнологій. 174. Інноваційною діяльністю називають: 1) постійний процес створення нових, вдосконалення існуючих знарядь і предметів праці; 2) запровадження нових досягнень НТП у відповідну сферу господарювання; 3) сукупність прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі; 4) розробку більш точних методів планування і прогнозування виробництва. 175. Під ринковою ціною розуміється: 1) ціна товару за яку покупець готовий придбати даний товар, що реалізується в певній територіальній зоні і займає певний сигмент ринку; 2) це домінуюча на ринку у відповідному часовому відрізку ціна на товар, що виплачується за нього в процесі купівлі – продажу незалежно від індивідуальних витрат виробників на його виробництво і реалізацію; 3) ціна поставленого товару, виконаних робіт, наданих послуг, які виникають на різних видах ринку, виражена в грошовій формі, яка відрізняється від ціни конкурентів; 4) перетворена форма вартості, її грошовий вираз. 176. Мінімальна ціна – це: 1) ступінь можливого зниження товаровиробником ціни на свій товар порівняно з ринковою ціною, за якою забезпечується беззбитковість його виробництва; 2) індивідуальна ціна, що формується на кожному підприємстві, за якої воно отримує нульовий прибуток; 3) ціна, що формується під впливом попиту і пропозиції, що склалися під час реалізації продукції; 4) ціна, рівень якої визначається на засадах домовленості між виробником продукції і споживачем при укладанні між ними договорів купівлі-продажу. 177. Оптові ціни – це: 1) такі ціни, за якими підприємства реалізують свою продукцію великими партіями всім категоріям споживачів; 2) такі ціни, за якими підприємства реалізують свою продукцію великими партіями всім категоріям споживачів, крім населення; 3) такі ціни, за якими населення купує товари в роздрібній торгівлі для задоволення власних потреб; 4) такі ціни, які розраховані лише на окремі категорії покупців, які готові купити цей товар виключно за його унікальні властивості. 178. Світові ціни на товари сільськогосподарського походження – це: 1) ціни купівлі – продажу товару, який існує на світовому ринку, що продається – купується за міжнародну валюту; 2) ціна, за якою продається товар, внаслідок отриманого прибутку формується державний бюджет окремих країн експортів; 3) ціни угод на великі партії товарів, укладених в основних центрах світової торгівлі на умовах платежу в вільноконвертованій валюті; 4) ціни за контрактами купівлі-продажу, що укладаються на товар стандартної якості. 179. Ціна в ринковій економіці виконує функцію: 1) стимулюючу; 2) синхронізуючу; 3) сигналізуючу; 4) усі відповіді вірні. 180. Показник співвідношення між доходом на акцію та її ринковою ціною може підвищуватися за таких умов: 1) ціна акції збільшується за тих же дивідендів; 2) вироблена продукція і затрати живої праці; 3) вироблена продукція і уречевлена праця; 4) вироблена продукція і виробничо спожиті засоби і предмети праці. 181. Під ціновою конкурентоспроможністю розуміється: 1) ціна, що формується на кожному підприємстві, за якої воно отримує нульовий прибуток; 2) ступінь можливого зниження товаровиробником ціни на свій товар порівняно з ринковою ціною, за якого забезпечується беззбитковість його виробництва; 3) ціна, що визначається на засадах домовленості між виробником продукції (продавцем) і споживачем (покупцем) при укладанні між ними договорів купівлі-продажу; 4) раціональне використання факторів нецінової конкуренції, насамперед підвищення якості продукції. 182. В практиці маркетингової діяльності встановлення ціни пропозиції базується на застосуванні методу: 1) з орієнтацією на рівень ціни на аналогічну продукцію конкурентів; 2) за допомогою пробного продажу в різних сегментах ринку; 3) на підставі результатів закритих торгів з метою одержання замовлення на виробництво певного виду продукції; 4) всі відповіді правильні. 183. Основним фактором розширеного виробництва в сільському господарстві є: 1) втілення досягнень науково-технічного прогресу; 2) збільшення площі сільськогосподарських угідь; 3) зупинення процесу скорочення чисельності трудових ресурсів сільського господарства; 4) збільшення поголів’я тварин. 184. Під інтенсивністю слід розуміти: 1) різновид економічного типу розвитку, за якого приріст валової продукції отримується завдяки підвищенню ефективності авансованого капіталу; 2) поняття, що відображає певне динамічне співвідношення між зміною в часі величини авансованого капіталу й обсягу виробництва валової продукції; 3) концентрацію до оптимального рівня авансованого капіталу на гектар земельних угідь, що забезпечує випереджаюче збільшення виробництва продукції з цієї площі і підвищення ефективності використання вкладених ресурсів; 4) заходи з підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, яке досягається при зниженні виробничих витрат на одиницю площі. 185. Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягається за рахунок: 1) комплексного використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів; 2) впровадження досягнень науково-технічного прогресу; 3) підвищення заробітної плати; 4) збільшення посівної площі та поголів’я тварин. 186. За який рахунок досягається збільшення виробництва продукції сільського господарства при інтенсивному типі розвитку? 1) збільшення виробництва продукції відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі; 2) розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції на основі незмінного рівня техніки і технології; 3) збільшення виробництва продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладань, впровадження досягнень науки і прогресивних технологій; 4) збільшення виробництва продукції здійснюється за рахунок збільшення посівної площі та поголів’я тварин. 187. Інтенсивність сільського господарства – це: 1) динамічне співвідношення між зміною в часі величини авансованого капіталу й обсягу виробництва валової продукції; 2) отримання приросту продукції лише за рахунок приросту ресурсів; 3) ефективність додаткових вкладень в процесі інтенсифікації; 4) досягнутий (на певний період) рівень інтенсифікації виробництва. 188. Інтенсифікація в тваринництві передбачає: 1) ефективне використання продуктивної худоби; 2) збільшення поголів’я худоби та птиці; 3) введення нових приміщень та обладнання; 4) електрифікацію виробничих процесів. 189. Економічний тип розвитку це поняття що відображає: 1) зміни в часі величини авансованого капіталу і обсягу виробництва валової продукції; 2) підвищення ефективності використання авансованого капіталу; 3) приріст продукції лише за рахунок приросту ресурсів; 4) розширення пасивної частини основних виробничих фондів. 190. Приріст продукції за рахунок поліпшення використання авансованого капіталу перевищує частку її приросту, одержану завдяки збільшенню його розміру – це: 1) екстенсивний тип розвитку;
|