Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Відношення до дитиниПедагогічна спадщина В. А. Сухомлинського різносторонньо і багатопланово. Вся система діяльності павлишского вчителя пройнята високими принципами комуністичного гуманізму, глибокою пошаною до особи дитини. Коли його питали: ”Що найголовніше було в його житті? ”, він відповідав: ”Любов до дітей!” Щира любов до дітей і справжня педагогічна культура, по Сухомлинському, поняття нерозривні. Він вважав, що вчитель зобов'язаний уміти дорожити дитячим довір'ям, щадити беззахисність дітей, бути для нього втіленням добра і справедливості. Без цих якостей не може бути вчителі. “Якщо вчитель став другом для дитини, якщо ця дружба осяяна благородним потягом, поривом до чогось світлого, розумному, в серці дитини ніколи не з'явиться зло. І якщо в школах є що насторожилися, що нащетинилися, недовірливі, а іноді і злі діти, то лише тому, що вчителі не взнали їх, не знайшли підходу до них, не зуміли стати їх товаришами. В. А. Сухомлинський - гідний спадкоємець гуманістичної традиції. В Павлишевській середній школі виховання без покарань було педагогічним принципом всього педагогічного колективу. В підході до проблеми покарань в школі мала місце певна еволюція його поглядів. Спочатку він визнавав у принципі доцільність покарань, був переконаний, що вони в певних випадках можуть бути ефективним методом виховної дії, а останніми роками своїй діяльності рішуче відстоював наступну тезу: виховання несумісний з покараннями вчаться. Він мав зважаючи на такі види покарань, як грубе відчитування, висміювання, виставляння з класу, залишення провинилося після уроків для виконання якої-небудь роботи, спеціальні скарги в щоденнику вчителя. Покарання Сухомлинський на відміну від його попередників розумів набагато глибше. «В середовищі педагогів, - відзначав Сухомлинський, - можна нерідко почути розмови про заохочення і покарання. А тим часом, найголовніше заохочення і найсильніше покарання в педагогічній праці - це оцінка». [ “Лихо багатьох вчителів в тому, що вони виміряють і оцінюють духовний світ дитини тільки оцінками і балами, ділять всіх учнів на дві категорії залежно від того, учать або не учать діти уроки”. [5, стор. 9]. В. А. Сухомлинський вважав, що правом користуватися гострим інструментом оцінки має тільки той педагог, який любить дітей. Вчитель повинен бути для дитини такою ж дорогою людиною, як мати. Віра школяра у вчителя, взаємне довір'я між ними, людяність і доброта - ось то, що необхідно вихователю, то що хочуть бачити діти в своєму наставнику. Одна з найцінніших його якостей - людяність, в якій поєднується серцева доброта з мудрою суворістю батьків. Кажучи про оцінку як інструменті покарання, Сухомлинський вважав допустимим її застосування тільки для школярів старших класів. Оскільки в початкових
Оцінка у В. А. Сухомлинського завжди оптимістична, ця винагорода за працю, а не покарання за лінь. Він поважав «дитяче незнання». Місяць, півроку, рік в дитини «може щось не виходити, але прийде час - навчитися». Свідомість дитини - могутня, але повільна річка, і в кожного вона має свою швидкість. Сухомлинський настирливо рекомендував батькам не вимагати від дітей обов'язково тільки відмінних оцінок, щоб відмінники не відчували себе щасливчиками, а успішних на трійки не пригноблювало відчуття неповноцінності». Сухомлинський рекомендує педагогам викликати в школу батьків не з приводу поганої успішності або дисципліни їх дитини, а тоді, коли він скоює щось добре. Хай незначний на перший погляд, але добрий вчинок. У присутності дитини потрібно похвалити, підтримати і неодмінно написати в щоденнику. Система виховання, в основі якої лежить оцінка тільки позитивних результатів, приводить надзвичайно рідко до психічних зривів, до появи «важких» підлітків. Мир прекрасного для дитини починається в сім'ї. Тонкість відчуття людини, емоційна сприйнятливість, вразливість, чуйність, співпереживання, проникнення в духовний світ іншої людини - все це осягнуло перш за все в сім'ї. Для дитини найбільш дорогою, близькою, прекрасною істотою явилася мати. Мати - це не тільки тепло, затишок, увага. Це - мир сонця, любові, добро, ласки, весь світ в руках матері. І від того, який він, цей світ, залежить, яким виросте людина. При недоліку материнської уваги розвиток дитини завжди затримується - психічно, фізично, інтелектуально, емоційно. Деякі психіатри вважають, що декілька місяців позбавлення материнського впливу достатньо для того, щоб в психіці дитини відбулися зміни, які вже не можна повністю усунути в майбутньому. Для Сухомлинського культ матері - це результат серйозних роздумів про необхідність зв'язку поколінь, про передачу духовної культури. ПИТАННЯ №14 Комп'ютеру належить чільне місце серед сучасних технічних засобів навчання. Перелік професій, пов'язаних з використанням комп'ютерів, дедалі ширшає. Тому вміти працювати з ними повинен кожний, і школа не може стояти осторонь цієї справи. Узагальнивши сучасні уявлення про можливості комп'ютеризації в царині освіти, можна виявити такі чотири напрями використання комп'ютерів: 1) комп'ютер як об'єкт вивчення; 2) комп'ютер як засіб навчання; 3) комп'ютер як складова частина системи управління народною освітою; 4) комп'ютер як елемент методики наукових досліджень. Враховуючи потребу в підготовці учнів до життя та діяльності в умовах комп'ютеризації виробничих і управлінських процесів, школа має забезпечити їх комп'ютерну готовність, тобто не лише ознайомити з основними сферами застосування комп'ютерів, їх роллю в розвитку суспільства, знанням будови, принципу їх роботи, з поняттям про алгоритми і алгоритмічну мову, уміння будувати алгоритми для вирішення завдань, а й навчити користуватися комп'ютерними редакторами, складати програми на одній із мов програмування. За допомогою комп'ютера як засобу навчання можна реалізувати програмоване і проблемне навчання. Комп'ютер використовують для навчального моделювання науково-технічних об'єктів і процесів. Використання комп'ютера в процесі навчання сприяє також підвищенню інтересу й загальної мотивації навчання завдяки новим формам роботи і причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу; активізації навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подання інформації, змаганню учнів з машиною та самих із собою, прагненню отримати вищу оцінку; індивідуалізації навчання — кожен працює в режимі, який його задовольняє; розширенню інформаційного і тестового «репертуарів», доступу учнів до «банків інформації», можливості оперативно отримувати необхідні дані в достатньому обсязі; об'єктивності перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів. Водночас педагоги повинні враховувати й негативні моменти. Передусім робота з комп'ютером швидко стомлює учнів, може погано впливати на зір або навіть призводити до розладу нервової системи. Комп'ютеризоване навчання не розвиває здатності учнів чітко й образно висловлювати свої думки, істотно обмежує можливості усного мовлення, формуючи логіку мислення на шкоду збагаченню емоційної сфери. В умовах автоматизованого навчання швидко формуються егоїстичні нахили людини, загострюється індивідуалізм, розширюється конкурентність, сповільнюється виховання колективізму, взаємодопомоги. Здебільшого інтерес до програми з обмеженою інформативністю швидко згасає. Оскільки діалог з машиною синтаксично збіднений, учень нерідко почувається «дурнішим» за комп'ютер, що згодом може стати причиною стійкого негативізму до машини. Загалом спілкування з комп'ютером сприяє розвиткові інтелектуального, духовного та морального потенціалу учнів, виховує уміння планувати й раціонально будувати трудові операції, точно визначати цілі діяльності, формує акуратність, точність і обов'язковість.
ПИТАННЯ №15 Гімназія. Її діяльність регламентується «Інструкцією про організацію та діяльність гімназії» (1995). Гімназія — це середній загальноосвітній навчально-виховний заклад II —/// ступенів, що забезпечує науково-теоретичну, гуманітарну, загальнокультурну підготовку обдарованих і здібних дітей. Головні завдання гімназії: · виховання морально й фізично здорового покоління; · створення умов для здобуття загальної середньої освіти на рівні державних стандартів; · розвиток природних позитивних нахилів, здібностей та обдарувань, творчого мислення, потреби й уміння самовдосконалюватися; · формування громадянської позиції, виховання почуття власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свої дії; · створення сприятливих умов для самовираження особистості учнів у різних видах діяльності, їхнього повноцінного, морального, психічного, фізичного розвитку; · надання учням можливості для реалізації індивідуальних творчих потреб; · пошук і відбір для навчання обдарованих і здібних дітей; · оновлення змісту освіти, розробка й апробація нових педагогічних технологій, методів і форм навчання та виховання. Гімназія створюється відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у ній і за наявності концепції діяльності (наукового обґрунтування, комплексу провідних ідей, конструктивних принципів). її діяльність ґрунтується на принципах гуманізму, демократизму, незалежності від політичних, громадських і релігійних організацій та об'єднань, взаємозв'язку розумового, морального, фізичного й естетичного виховання, органічного поєднання загальнолюдських духовних цінностей із загальною історією й культурою, диференціації та оптимізації змісту й форм освіти, науковості, розвивального характеру навчання та його індивідуалізації. Гімназія створюється у складі 1—7 класів (відповідно 5—11 класи середньої загальноосвітньої школи) для учнів віком від 10 до 17 (18) років. До 1 класу гімназії зараховуються учні, які закінчили початкову школу й витримали конкурсний відбір, незалежно від місця проживання. Поглиблена підготовка учнів досягається в результаті вивчення спеціальних курсів, факультативів, курсів за вибором, а також відвідування занять у клубах, студіях, гуртках, творчих об'єднаннях, товариствах тощо. В гімназії може проводитися підготовка учнів за індивідуальними навчальними планами, пошукова та навчально-дослідна робота. Типовим для гімназій є створення наукових товариств учнів. Це творче об'єднання старшокласників, що забезпечує їхній інтелектуальний і духовний розвиток, підготовку до активної діяльності в галузі науки та сприяє самовизначенню в майбутній професії. Ліцей. Його діяльність регламентується «Інструкцією про організацію та діяльність ліцею» (1995). Ліцей — це середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, що забезпечує здобуття освіти понад державний освітній мінімум, здійснює науково-практичну підготовку талановитої учнівської молоді. Головні завдання ліцею: • виховання морально й фізично здорового покоління; · створення умов для здобуття учнями освіти понад державний освіт ній мінімум; · здійснення науково-практичної підготовки талановитої молоді, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу держави; · розвиток природних позитивних нахилів, здібностей і обдарувань учнів, потреби й уміння самовдосконалюватися, формування громадянської позиції, власної гідності, готовності до трудової діяль · надання учням можливостей для реалізації індивідуальних, творчих потреб, забезпечення умов для оволодіння практичними вміннями й навичками наукової, дослідно-експериментальної, конструкторської, винахідницької, раціоналізаторської діяльності, тобто певним рівнем професійної підготовки; пошук і відбір для навчання талановитої молоді; · оновлення змісту освіти, розробка й апробація нових педагогічних форм і методів навчання та виховання. До ліцею зараховуються учні віком від 14 до 17 (18) років. Ліцей планує свою діяльність самостійно. Основним документом, що регулює навчальний процес, є навчальний план, який складається на підставі розроблених Міністерством освіти і науки України базових навчальних планів з урахуванням і конкретизацією профілю ліцею. Поглиблена підготовка учнів досягається в результаті вивчення спеціальних курсів, факультативів, курсів за вибором, відвідування занять у клубах, студіях, гуртках, а також стажування, практики в навчальних і наукових лабораторіях, на виробництві. В ліцеї може проводитися підготовка учнів за індивідуальними навчальними планами, пошукова та навчально-дослідна робота. Поряд із традиційними методами й формами організації занять у ліцеї можуть застосовуватись інноваційні технології та проектування, конструювання, моделювання (теоретичне й технічне), пошуково-дослідна робота, в тому числі літня навчально-дослідницька практика та інші види навчальної діяльності. Таким чином, гімназії та ліцеї є експериментальними майданчиками, на яких проектуються й апробуються новий зміст освіти, нові технології, структурні моделі навчання, способи виховання, шляхи розвитку учня тощо. Які є школи Почнемо з того, що відповідно до освітнього рівня, який забезпечується загальноосвітнім навчальним закладом, школи є: · I ступеня — початкова школа (1-4 класи), · II ступеня — основна школа (5-9 клас); · III ступеня — старша школа (10-11 клас). Ці школи можуть функціонувати як разом, так і окремо, тобто один навчальний заклад може забезпечувати повну середню освіту (з 1 по 11 клас) або лише початкову (з 1 по 4 клас). Залежно від спеціалізації (або її відсутність) в Україні діють такі загальноосвітні навчальні заклади: · школа I-III ступеня (звичайна, без спеціалізації); · спеціалізована школа (школа-інтернат) I-III ступеня з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів; · гімназія (гімназія-інтернат) — навчальний заклад II-III ступеня з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю; · колегіум (колегіум-інтернат) — навчальний заклад II-III ступенів філологічних-філософського та (або) культурно-естетичного профілю; · ліцей (ліцей-інтернат) — навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійної підготовки (може надавати освітні послуги II ступеня, починаючи з 8 класу). Для дітей з особливими потребами працюють такі загальноосвітні навчальні заклади: · школа-інтернат I-III ступеня — навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги; · спеціальна школа (школа-інтернат) I-III ступеня — навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку; · загальноосвітня школа (школа-інтернат) I-III ступеня — навчальний заклад з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування; · школа соціальної реабілітації — навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (окремо для дівчаток і хлопчиків); · вечірня (змінна) школа II-III ступеня — навчальний заклад для громадян, які не мають можливості навчатися в школах з денною формою навчання; · навчально-реабілітаційний центр — навчальний заклад для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними проблемами розвитку. Залежно від форми власності школи можуть бути державними, комунальними та приватними. ПИТАННЯ № 16 Гендерне виховання – це процес, спрямований на формування якостей, рис, властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі. Тому у сферу гендерного виховання входять не лише такі специфічні відносини між представниками чоловічої і жіночої статі, як подружні, але й будь-які інші: в суспільному житті, праці, відпочинку тощо. Отже, мета гендерного виховання, на думку В. Кравця, полягає не лише у формуванні правильного розуміння сутності моральних норм та установок у сфері взаємин статей, але й потреби керуватися ними в усіх сферах діяльності. Метою гендерної діяльності з гендерного виховання у класі є розвиток мотивації до обговорення проблемних ситуацій. Організація гендерної діяльності учнів підвищує ефективність виховного процесу, сприяє формуванню гендерної культури школярів. Чому саме гендерне виховання стає пріоритетним? В 10 класі діти починають замислюватися над власним життям, у них виникає перше почуття кохання та перші спроби побудувати стосунки, з досвіду яких, можливо, вони потім будуватимуть своє особисте життя, свою родину. Гендерний підхід дає людині більшу свободу вибору і самореалізації, допомагає бути достатньо гнучким і вміти використовувати різні можливості поведінки. Гендерне виховання дозволяє сформувати уявлення про те, що стать не є основою для дискримінації в будь-якій сфері життя й дає можливість моїм учням здійснити вільний вибір шляху і форм самореалізації. Здійснити гендерний підхід у вихованні дітей – означає ставити особистість й індивідуальність дитини в розвитку й вихованні вище традиційних рамок статі. 1) Цікавою і корисною є робота в группах. Клас потрібно об`єднати в 4 групи. Роздати комплекти карток, на яких написані риси характеру, притаманні чоловікам та жінкам. Пропонуться скласти портрет ідеального чоловіка та жінки. Учні клеять картки з рисами на лист паперу під заголовком «Чоловік» або «Жінка». Листочки з наклеєними рисами вивішую на дошку. Далі пропоную поміняти заголовки місцями. Над чоловічими рисами – «Жінка», над жіночими – «Чоловік». - Які проблеми виникнуть у людини в нашому суспільстві, яка народилася і виросла з такими рисами? Чи легко жити, якщо тебе вважають «неправильним»? А чи стала така людини гіршою? 2) Ефективно діє вправа, коли я пропонувала учням розробити правила виховання дітей, щоб хлопчики з дівчатками були вільними від гендерних стереотипів і виросли щасливими, реалізованими людьми. Результат був таким: · В цьому суспільстві кожен вибирає справу на свій смак, незважаючи на те, хто він – хлопець чи дівчина. · Батьки мають купувати іграшки, виходячи з нахилів та інтересів дитини, а не тому, що вона хлопчик або дівчинка. · Хлопчики та дівчата грають разом у спільні ігри. · Дорослі мають слідкувати за собою, пам’ятаючи, що дитина за ними спостерігає.
ПИТАННЯ №17. найважливішим періодом у плані формуванняшкільного колективу є молодша школа. Саме молодшої школі дитина вперше знайомиться відносини із своїми майбутніми товаришами в навчанні, першої вчителькою, оцінкою із боку педагога, учнів, саме у початковій школі визначається її новий статус як у основі власного набутків у навчанні, і з урахуванням особистісних якостей. Будучи досить навіюваною і залежним ще від дорослого, молодший школяр у більшою мірою піддається виховним впливам, формуванню таких якостей як поважність, доброта, прагнення допомогти, колективізм. В основі нашої педагогічної філософії — дитина: найвища цінність на Землі. Насамперед потрібно намагатися бачити особистість, яка є індивідуальною, неповторною. Тому в основу виховної роботи школи покладена концепція особистісно зорієнтованого виховання та педагогіка і психологія життєтворчості, які передбачають активне включення школяра у виховний процес на засадах співпраці, діалогу, партнерства, високої вимогливості та глибокої поваги і взаєморозуміння. Актуальним стало створення умов для розгортання процесів самовиховання, самовдосконалення, самореалізації особистості, набуття нею досвіду діяльності, яка орієнтована не лише на особистісний успіх, а й дозволяє ефективно гармонізувати своє власне «я» з потребами суспільства.
|