Українського народно-сценічного танцю

Головним завданням народно-сценічного танцю є навчання на матеріалі народних танців, відпрацювання уміння сприймати особливості стилю й характеру народної хореографії.

Заняття народно-сценічним танцем буде корисним не тільки для колективів народного танцю, але й для колективів класичного та сучасного танців. Це стимулюватиме керівників двох останніх напрямів глибше вивчати хореографічну культуру різних народів, збагатить їх відповідною лексичною базою, що в перспективі дасть можливість опрацьовувати яскравий та багатий своїм розмаїттям народний матеріал у власному стилі. З другого боку – для виконавців відповідних стилів, це дасть можливість більш детального знайомства з хореографічною культурою різних народів, збагатить цікавою лексикою та підготує їх до можливої майбутньої роботи з осучаснення народного танцю.

У зв’язку з особливою актуальністю вивчення української національної хореографії та прислухаючись до наполегливих прохань керівників колективів, особливу увагу хочеться привернути до українського народно-сценічного танцю, завданням якого є поглиблене вивчення хореографічної культури нашого народу, удосконалення танцювальної техніки, відпрацювання навичок та вмінь відтворювання особливостей стилю й характеру танців різних регіонів України.

Таким чином, ми бачимо, що ця дисципліна несе подвійне навантаження: з одного боку вона є навчально-тренувальною, з другого – ближче знайомить учасників з хореографічною культурою українських танців, особливостями хореографічної лексики та пластики, характеру та манери виконання, композиції танцю.

Заняття, що включають в себе рухи, комбінації того чи іншого регіону України, можна проводити як біля станка, так і на середині залу.

Це дозволяє залучати в роботу всі м’язи й набувати виконавських навичок різного плану: координацію рухів, емоціональність і пластичність, оволодіння характером та манерою народних танців, сприяє перевтіленню танцівника.

Урок українського народно-сценічного танцю можна будувати як на матеріалі хореографічної лексики конкретного регіону, так і на матеріалі одного з основних регіонів.