РЕФОРМАЦІЯ В НІМЕЧЧИНІ

На початку ХVI ст. Німеччина була політично роздробленою країною і знаходилася під верховною владою імператорів з династії Габсбургів. У німецькому світі спостерігалося засилля католицької церкви, у володінні якої були великі території. Духовенство підви-щувало церковні побори з населення, проводило необмежену торгів-лю індульгенціями (тобто спеціальними грамотами, якими споку-тували гріхи віруючим). Навіть імператор не міг протидіяти церкві.

Формально німецький світ ще з Х ст. об’єднувався у «Священну Римську імперію» германської нації, яку складали феодальні князів-ства, імперські рицарі та імперські міста. Влада імператора над кня-зями була символічною: не існувало ні імперських фінансів, ні ім-перських військ, ні імперських органів управління. Тому князі почу-вали себе повновладними господарями у своїх князівствах: збирали податки з населення, утримували власні війська та апарат управлін-ня. Намагаючись розширити власні володіння, вони нерідко вступа-ли у військові конфлікти і вели війни проти імператора.

1517 р. був початком Реформації в Німеччині.

Мартін Лютер, професор богослов’я університету в місті Віттен-берзі, 31 жовтня того самого року вивісив на дверях місцевої церкви своє звернення до вчених і духовенства — «95 тез». Він рішуче засу-див торгівлю індульгенціями і заявив, що не завдяки їм кожен хрис-тиянин отримує повне відпущення вини. А купуючи їх, одержує ті-льки гнів Бога. Цей виступ спричинив невдоволення навіть Папи Римського.

Через деякий час Лютер заявив, що церква може існувати і без Папи, та запропонував більше не надсилати гроші у Рим. Останнє викликало особливе роздратування й призвело до того, що Папа Лев Х відлучив Лютера від церкви (вересень 1520 р.). У відповідь ініціатор Реформації оголосив Папу єретиком і публічно спалив один із примірників папської грамоти.

У 1519 р. німецьким імператором було обрано іспанського коро-ля з династії Габсбургів — Карла V. Цей володар вороже ставився до Реформації і підтримав Папу в боротьбі проти Лютера. У 1521 р. в м. Вормсі було скликано з’їзд німецьких князів, представників ри-царів і міст. Там зажадали від віттенберзького заколотника зректися своїх поглядів. «На цьому стою і не можу інакше!»,— свідомо заявив Лютер. У відповідь Карл V видав указ, яким поставив його поза за-коном. Врятував реформатора саксонський курфюрст, який заховав його у своєму замку.

Завдяки підтримці широких верств німецького народу ідеї Ре-формації швидко поширювалися. Багаті городяни вимагали «деше-вої церкви». Князі сподівалися очолити її у своїх князівствах. Рицарі виступали за насильницьке захоплення церковних земель і багатств. Селяни і міські бідняки не тільки підтримували Реформацію, а й прагнули позбутися жорстокого феодального гноблення.