Методологія економічного аналізу банківських установ

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ТА РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

Методологія економічного аналізу банківських установ

Аналіз банківської діяльності є одним з найважливіших напрямків економічної роботи і повинен вирішувати такі завдання:

- давати точну оцінку стану об’єкта дослідження і показати, наскільки він відрізняється від належного;

- розкривати можливості і шляхи зміни стану об’єкта з фактичного на належний;

- готувати матеріали до вибору оптимального управлінського рішення і сприяти його виконанню.

Економічний аналіз діяльності банківських установ складається з трьох основних частин:

· аналізу балансових звітів;

· аналізу фінансових форм звітності;

· порівняльного аналізу.

Методологія економічного аналізу банківський установ – це спосіб системного комплексного вивчення, вимірювання та узагальнення діяльності банку, здійснюваний шляхом її опрацювання спеціальними прийомами. Її характерними рисами є те, що:

1. Всі явища і процеси слід вивчати в неперервному русі, змінах та розвитку (в динаміці). Звідси випливає необхідність постійних порівнянь. Цим забезпечується якісна оцінка діяльності банку.

2. Будь-який процес або явище слід розглядати як єдність і боротьбу протилежностей, що зумовлюють перехід діяльності банку з одного стану в інший.

3. Вивчення банківської діяльності має проводиться з урахуванням усіх зв’язків і залежностей, оскільки жодне явище не може бути до кінця зрозумілим, якщо його взяти ізольовано. Чим детальніше досліджуються взаємозв’язки, тим точніші результати аналізу. Причому особливу вагу мають причинні зв’язки, тобто наявність одних явищ, які неминуче породжують інші явища.

4. Важлива методологічна особливість економічного аналізу – не тільки встановлення причинних зв’язків і залежностей, але й вимірювання ступеня їхнього впливу, що робить аналіз точним, а його висновки – обґрунтованими [6, c.123].

Розкриттю змісту аналізу сприяє його класифікація за кількома ознаками:

За аспектами дослідження аналіз діяльності банківських установ ділиться на:

1. Загальний фінансово-економічний, що розкриває зміст фінансових показників, які характеризують діяльність банку в цілому.

2. Операційно-вартісний аналіз поглиблює дослідження дохідності банку і дає уявлення про вартість і рентабельність (чи збитковість) конкретних операцій. Він дає можливість оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і виробити основні напрямки грошово-кредитної політики банку стосовно конкретних контрагентів з метою збільшення доходу.

3. Дослідження проводиться на підставі загальної суми балансу, співвідношення розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також частки міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів і вкладень. Внаслідок функціонального аналізу виявляються можливості оптимального поєднання прибутковості і ліквідності банківських операцій шляхом вилучення непотрібних і пошуку прогресивніших способів їхнього виконання.

4. Структурний аналіз дає змогу вивчити діяльність банку, проструктурувавши його операції, доходи, видатки, прибуток за різними ознаками.

5. Аналіз ефективності організації управління вивчає управлінську систему – організацію управлінського апарату і рух інформаційних потоків з метою вдосконалення його структури, підвищення кваліфікації його працівників та оптимізації взаємозв’язків між ними [7, c.254].

За обсягом досліджуваних питань аналіз ділиться на повний, тематичний і селективний.

Повний аналіз охоплює всі сторони аналізованого об’єкта і всі його зовнішні та внутрішні зв’язки і звичайно повторюється із заздалегідь заданою періодичністю.

Тематичний аналіз проводиться за вужчою програмою, тобто щодо вузького кола питань, з метою виявлення можливостей поліпшення окремих сторін діяльності комерційного банку. Цей аналіз має разовий характер.

Селективний аналіз аналогічний тематичному, але проводиться вибірково, тільки щодо тих елементів діяльності банку, які становлять найбільший інтерес у даній ситуації.

Таким чином, методологія аналізу діяльності банків – це система спеціальних знань, пов’язана з комплексним дослідженням банківської діяльності і тенденцій її розвитку; із визначенням ступеня впливу різноманітних факторів, причин та умов; із науковим обґрунтуванням планово-прогнозних завдань та управлінських рішень, що забезпечують досягнення поставленої мети, і систематичним контролем за їхнім виконанням; із вимірюванням та оцінкою результатів виконаної роботи і пошуком резервів подальшого підвищення її ефективності[6, c. 122].