Розвиток регіональних і субрегіональних інтеграційних формувань у Латинській Америці

Особливості латиноамериканського середовища розвитку ін­теграційних процесів:

— наявність декількох інтеграційних блоків;

— майже усі країни мають безпосередній вихід до моря;

— багато є острівних країн;

- невелика різниця в основних мовах; — більшість країн знаходиться в теплому кліматі;

— географічне сусідство 3 найбагатшою країною світу США;

— порівняно мала густота населення.

У наведених особливостях середовища криється величезний потенціал економічного розвитку цього регіону, який може бути реалізований у випадку вмілого об'єднання зусиль і ресурсів різ­них країн.

Найбільшим за економічними показниками та за територіальним охопленням є угрупування, що має назву Латиноамерикансь­ка асоціація інтеграції (ЛААІ), яке було створене у 1980 році на базі країн, які до цього об'єднувались у Латиноамериканську асоціацію вільної торгівлі.

Мета створення:

— сприяння розвитку регіонального економічного співробітни­цтва і торгівлі;

— підготування ґрунту для створення латиноамериканського спільного ринку;

— розширення торгово-економічних зв'язків з іншими краї­нами.

До ЛААІ входять: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор.

ЛААІ передбачає створення гнучкої системи регіональних пільгових мит. На відміну від своєї попередниці ЛАВТ не пе­редбачає знищення тарифних і нетарифных перепон. Правда, в рамках ЛААІ функціонує три субрегіональних торгово-економіч­них об'єднання: Ла-Платська група і Амазонський пакт, члени яких об'єднуються в більш тісні інтеграційні угрупо­вання. Найбільших інтеграційних результатів досягла Андська група, до якої входять: Болівія, Венесуела, Колумбія, Перу та Еквадор. Це угрупування передбачає запровадження єдиних зов­нішніх тарифів, деякі обмеження на приплив іноземних інвести­цій, сприяння розвитку національних промислових підприємств на основі даного субрегіонального ринку, інтеграцію політики в економічній та соціальній сфері. Але певні розбіжності в інтере­сах країн-членій Андської групи, особливо політичного характе­ру, стоять поки що великою перепоною на шляху до реалізації цілей цього субрегіонального об'єднання.

Митним союзом по суті є Співтовариство та спільний ринок країн Карибського басейну ("КАРИКОМ), що об'єднує в основ­ному острівні держави. Попередником КАРИКОМ була Кариб­ська асоціація вільної торгівлі, яка проіснувала з 1965 року по 1973 рік. КАРИКОМ, відповідно, була утворена у 1973 році. До КАРИКОМ входять: Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Бар-бадос, Беліз, Домініка, Гренада, Гаяна, Монтсерра, Сент-Хрис-тофер і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Тринідад і Тобаго, Ямайка. Перспективні плани КАРИКОМ передбачають вільне переміщення в регіоні товарів і капітал}', вироблення єдиних тарифів, перегляд правил визначення походження това­рів, гармонізацію інвестиційних стимулів, координацію політики розвитку торгівлі і бізнесу, координацію фінансової політики і створення кредитно-грошового союзу.

Подібні плани виробляються в ще одного об'єднання подіб­ного до митного союзу Центральноамериканського спільного рин­ку (ЦАСР), до якого входять: Гватемала, Коста-Рика, Нікарагуа, Сальвадор, але певні політичні та соціальні проблеми не дозво­лили цим країнам досягнути таких успіхів у інтеграції, як краї­нам КАРИКОМ.