Будова, iзомерiя, номенклатура i властивостi. Карбоновими кислотами називають похiднi вуглеводнiв, якi мають карбоксильну групу -СООН

Карбоновими кислотами називають похiднi вуглеводнiв, якi мають карбоксильну групу -СООН. Кислоти дiляться на одно- i багатоосновнi - за числом карбоксильних груп; на насиченi i ненасиченi - за структурою радикала. Загальна формула карбонових кислот: R – CООН.

Для карбонових кислот в бiльшостi випадків вживаються тривiальнi назви. Крiм того, їх можна називати за рацiональною номенклатурою, згiдно з назвою вуглеводню, додаючи слово "карбонова кислота". Для розгалужених кислот основою назви за рацiональною номенклатурою береться оцтова кислота. За мiжнародною номенклатурою в основi лежить назва насиченого вуглеводню, який вiдповiдає найдовшому нерозгалуженому ланцюгу вуглецевих атомiв. До цiєї основи додають закiнчення "-ова", а для двоосновних кислот "-дiова" та слово "кислота". Відлік вуглецевих атомiв у ланцюзі починається з карбоксильної групи.

Радикали кислот, якi утворюються при вiднiманнi гiдроксильної групи вiд карбоксилу, називаються ацилами, в основi назви кожного ацилу лежить латинська назва кислоти. За мiжнародною номенклатурою ацили називають додаючи до назви вуглеводню закiнчення "-оiл".

метанова кислота (МН); мурашина кислота	метаноіл; форміл
етанова кислота (МН); метанкарбонова кислота (РН); оцтова кислота	етаноіл; ацетил
пропанова кислота (МН); етанкарбонова кислота (РН)	пропаноіл; пропіоніл
н-бутанова кислота (МН); пропанкарбонова кислота (РН); масляна кислота	н-бутаноіл; бутирил
н-пентанова кислота (МН); бутанкарбонова кислота (РН); валеріанова кислота	н-пентаноіл; валерил

Назву солей i ефiрiв кислот за раціональною номенклатурою утворюють, додаючи до латинської назви кислот закінчення ''-ат'', а згiдно з мiжнародною - від назви вуглеводню додаванням закiнчення "-оат".

Солі

форміат натрію; метаноат натрію	ацетат калію; етаноат калію

Ефiри

ізопропілформіат; ізопропілметаноат; ізопропіловий ефір мурашиної кислоти	метилацетат; метилетаноат; метиловий ефір оцтової кислоти

Двоосновнi кислоти та їхні похiднi

етандіова кислота; щавлева кислота	хлористий оксаліл	диметилоксалат; диметиловий ефір щавлевої кислоти

Карбоксильна група - приклад взаємного впливу атомiв у молекулi. Карбонiльна група -С=О, яка в нiй мiститься, вже не має своїх специфiчних властивостей, тому що другий кiнець притягує до себе електрони вiд кисню гiдроксильної групи. Кисень гiдроксилу менш мiцно утримує атом водню i, таким чином, стає можливою дисоцiацiя, характерна для розчинiв карбонових кислот:

Такий запис неточний, бо в утвореному карбоксиланiонi негативний заряд належить в однаковiй мiрi обом атомам кисню, i його структура записується так:

Структура солей карбонових кислот може бути зображена так:

Для IЧ-спектрiв карбонових кислот характерна сильна смуга в областi 1700 см^-1 (валентнi коливання С=О) i 2500-3000 см^-1 (валентнi коливання О-Н). В складних ефiрах остання вiдсутня, але є двi сильнi смуги при 1050-1300 см^-1 (валентнi коливання С-О).

Жири

Жири (триглiцериди) - сумiш складних ефiрiв триатомного спирту глiцерину

i вищих карбонових кислот, серед яких переважають пальмiтинова C₁₅H₃₁COOH, стеаринова C₁₇H₃₅COOH, олеїнова C₁₇H₃₃COOH або CH₃(CH₂)₇CH=CH(CH₂)₇COOH кислоти.

Жири називають, використовуючи звичайну номенклатуру складних ефiрiв або називаючи тiльки залишки кислот, i додають до останнього залишку закiнчення "-ин" ("-ін"):

При лужному гiдролiзi жирiв утворюється глiцерин i мило - сiль вищої кислоти: стеарат натрiю.

дипальмітостеарин; дипальмітостеарат гліцерину	триолеїн; триолеат гліцерину