Міжнародне та внутрішньодержавне право

З усього сказаного вище ясно, що ці дві самостійні системи права не можуть існувати ізольовано один від одного, так як на нормоформування в міжнародному праві впливають національні правові системи, які знаходять відображення і враховуються в зовнішній політиці і дипломатії держав. Міжнародне право, у свою чергу, впливає на національне законодавство. Сама по собі норма міжнародного права створює права і обов'язки лише для його суб'єктів, тобто перш за все для держав. Офіційні органи держави, його юридичні та фізичні особи безпосередньо нормам міжнародного права не підпорядковуються. Щоб забезпечити фактичну реалізацію міжнародних зобов'язань на внутрішньодержавному рівні (імплементацію міжнародного права), здійснюються заходи з трансформації міжнародно-правових норм у національні закони і правила. Імплементація здійснюється шляхом ратифікації державою міжнародних договорів. Види імплементації: 1) запозичення рецепції: повна (пряма) рецепція - повне запозичення тих чи інших норм міжнародного права; непряма (бланкетная) рецепція-посилання на ту чи іншу конвенцію як на частину внутрішнього законодавства;2) трансформація - переказ своїми словами норм міжнародного права у внутрішньому законодавстві.Суб'єкти міжнародного права не можуть посилатися на своє законодавство для виправдання недотримання ними міжнародних зобов'язань. Прийняті державами міжнародні зобов'язання повинні ними сумлінно дотримуватися. У ряді держав ратифіковані міжнародні договори автоматично стають частиною національного законодавства. У законах багатьох держав встановлюється правило, згідно з яким у разі розбіжностей між положеннями закону та міжнародних зобов'язань переважну силу мають міжнародні зобов'язання.